Мав авто 11 років, наїздив 141 тисячу км до продажу. Автомобіль надто недооцінений для своєї якості. Зберігався весь час на відкритій парковці, але сліди іржі проявилися лише внизу передніх дверей, на торцях металу - у місці його різання при виготовленні, де немає оцинкування. Автомобіль має достатній кліренс для багатьох місць при їзді навіть "убитими" дорогами. Потужності двигуна цілком вистачає, на світлофорах без включення спортивного режиму шустріше багатьох авто свого класу. Чотирьохступінчастість коробки явно мала, але нові версії такого авто вже мають п'ять швидкостей за інших рівних параметрів. Салон досить конфортний, без надмірностей. Вікна потрібно тонувати, бо штатний кондиціонер не справляється з великим салоном такий самий кондиціонер встановлений у маленьких, двохсотих Пежо. Каталізатор змінив на 110 тисячах пробігу, разом із ним змінив і заправку. Замінив глушник на 120 тисячах, який майже згнив правда, не до дірок, а вихлопна, на диво, виявилася стійкішою. Про шумоізоляцію не пишу нічого – її немає. Втім, машина має відповідну ціну. Середня витрата пального за 20 тисяч встановила на дисплеї початок відліку між двома ТО при міській їзді дуже рідко виїжджала за місто– 8,8 л/100 км. Загалом, якщо робити ТО, як передбачено регламентом, машина лише радуватиме. Peugeot 301 з бензиновим двигуном 1,6л – дуже вдала модель. Найголовніше – ніколи не ламалася так, що втрачала можливість їхати. За весь час у дорозі: перегорала права лампа ближнього світла, спалахував Chek згодом з'ясувалося, що каталізатор, але це дозволяло їздити ще довго, поки я не прийняв рішення його міняти, пробивав колеса, але запаску використав лише один раз, продав машину з відмінним зовнішнім виглядом запасного колеса, Накривався акумулятор - "прикурив", доїхав до гаража, а звідти до місця покупки нового. Інших поломок не було! Ці авто і з чотириступінчастим автоматом, і з п'ятиступінчастим, коштують тих грошей, за які вони продавалися та продаються, будучи новими.