Виїжджаючи за місто, цьому витвору мистецтва навіть не допомагає жигулівський двигун, зі своїми полудохлими 80-ма конячками, щоб якось випередити чи обігнати тягача на круізі 90, за винятком трактора чи дами за кермом, що рухаються 30+- км/год. Від 0 до 100 розганяється пів дня. Максимальні свої 140 км/год розігнати можливо, але за умови наявного схилу та людей, які будуть підштовхувати. Про шумку взагалі мови бути не може, коли виїжджаєш на позаміську дорогу і їдеш 80-90+ км/год, то доводиться підключати мікрофон, аби тебе хтось поруч почув. Постійно тріскаються патрубки рідин, витікає антифріз, масла, гідравліка і тд., і тп… на пробігу 70-90т.! Бажано возити із собою баночку масла і антифрізу. Більшість запчастин взаємозамінні. По бездоріжжі, якщо так можна назвати наші дороги — авто скрипить, але шось там їде. До повного приводу з роздаткою питань немає, виконують свої функції на всі 100. Машинка доволі висока та проходима. Зовнішній вигляд на ті роки доволі непоганий, порівняно із звичайною нивою. Іномаркою це авто не назвеш, адже виготовлялось воно, та використовувались матеріали в ньому із жигулів. Все, що тут є з іномарки — це шильдік і… вроді все. Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що даний екземпляр підійде чоловіку старше 35-40 років, що має багато вільного часу і терпіння. Не для міських доріг та подорожей, а швидше для бездоріжжя. Із цим авто Вам точно нудно не буде!