дизайн кузова, качество сборки
Низкий уровень надежности
Водители считают этот автомобиль недостаточно надежным
дизайн кузова, качество сборки
Да, бесспорно, запчасти заставляют побегать за ними, а цена несколько напрягает, но, взявшись за этот вэн, понял - все решаемо, и даже есть варианты для ощутимой экономии.
В 2007 году, работая в автосервисе механиком-агрегатчиком, увидел данную модель впервые. Забрал из плохих рук, за бесценок: похоже, прежний хозяин задался целью добить всю агрегатную и ходовую на этом автобусе. Не сразу пришла мысль приобрести, т. к. на тот момент в авто стояла начисто сожженная АКПП. Попробовав оживить, все-таки пришел к тому, что автомат - не для меня, и занялся установкой механики. Прежде всего: нашел МКПП, снятую с Hyundai Pony, F5M21 - агрегат практически тот же что и 22-й, есть небольшие нюансы. Далее - нашел альтернативное сцепление (практически без серьезного вмешательства установил идентичное по параметрам отечественное), из "родных" деталей остался лишь выжимной подшипник. Занялся ремонтом двигателя: явно прошедший не менее 400000 км., блок цилиндров имеет износ только на 0,01 мм. Это позволило ставить поршневую группу с исходными размерами, то же самое с кривошипной системой (коренные и шатунные вкладыши). Из-за того, что движок был слегка "поджарен", пришлось заменить все резинки (сальники, колпачки и т. п.), плюс масляный насос, здесь уже изрядный износ наблюдался. Ремонт тормозной системы, подвески и привода дал ощутимый результат - пошла, родная! Читал на форуме отклики - думаю, моя не хуже, осталось выяснить после окончательной доводки. Если оправдает ожидания - не думаю менять на другую, мне не нравятся одноликие современные разработки , а эта модель все-таки имеет характерные внешние признаки MITSUBISHI, индивидуальность и узнаваемость.
Купили авто 1996 года выпуска. Машина не разочаровала. Машина чистый японец. Рабочая лошадка. Ни разу не подвела. Шустрая машина. За год использования в машину не вкладывали денег совсем. Остались довольны. Не смотря на свой возраст машина не ржавая и не гнилая.
дизайн кузова, динамика, качество материалов, качество сборки, коробка передач, объем багажника, простор салона, расход топлива, стоимость обслуживания, управляемость, цена
дорожный просвет, тормоза, шумоизоляция
2.0 мотор, перше авто. Як на мене - ідеальне перше авто, особливо з дволітровим мотором: можна і 200 поїхати з гірки і зі світлофора Авео нахлобучити. Тобто і на трасі почувати впевнено при обгонах і в місті комфортно рухатися. Розхід між трасою та містом, до речі, відрізняється ледь не вдвічі, можливо, тільки у мене так, хоча в паспорті теж різниця велика. У мене газу на трасі +- 8, у місті до 14, навіть, якщо топити зі світлофорів. В плані надійності теж норм. Нічого не ламалося само, поки що тьфу, тьфу, тьфу. Виправляв все, що залишилося від попередніх власників. Салон, як на мене, найкращий. І це досягається за рахунок посадки, керма і інших деталей, які ледь помітні. Причому, я їздив в 1.6, усі експерти в інтернеті казали, що салон сильно відрізняється, як на мене не критично. Єдина разюча різниця - кермо, але ж його можна легко змінити. Навіть набагато сучасніших машини тобі не подарують такої насолоди всередині. Хіба що планшет прикрутять на торпедо. У дволітровому Лансері у тебе враження, що ти сидиш в гарматі-боліді. Коли ти вперше туди сідаєш, то відразу правильно сидиш, правильно руки кладеш на кермо, не знаю за рахунок чого, але... Я купив цей Міцик відразу, після того, як проїхався, без вагань і це, мабуть, його найкраща характеристика. Не буду говорити про погану ізоляцію, для мене це не проблема, адже стоїть вихлоп, який приємно слухати. Тому навіть, незважаючи на те, що це старе авто, воно і досі залишається найкращим першим автомобілем. Керується, достатньо динамічний на 2.0, відчуття спортивного авто, при цьому, комфортний, багато місця всередині, чотири двері, місткий багажник, як на мене. Все норм
